ІІ. Кафедра української мови
Ровенського державного педагогічного інституту
(Рівненського державного гуманітарного університету)
(1971 – 2010 рр.)
Для активізації методичної роботи 1971 р. з педагогічного факультету на кафедру української мови переведений кандидат педагогічних наук, доцент М.І. Дорошенко, який майже десять років очолював кафедру педагогіки і методики початкової освіти. Відомий учений-методист, автор шкільних програм з української мови та навчальних посібників із проблем словникової роботи для учнів молодшої та середньої школи, автор статей у провідних методичних і лінгвістичних журналах, Микола Іванович на кафедрі української мови, на жаль, працював недовго й після нетривалої хвороби помер.
У січні 1971 року на кафедрі почав працювати В.Я. Мельничайко. У 1971–1980 роках обіймав посаду доцента кафедри української мови РДПІ. Із 1981 року Володимир Ярославович – доцент, а з 1983 року – завідувач кафедри української мови, а згодом – завідувач кафедри методики мови і культури мовлення Тернопільського педагогічного інституту. Уже в м. Тернополі захистив докторську дисертацію “Формування синтаксичної структури писемного мовлення учнів у школі” (1989 р.). Рівненський період ученого-педагога репрезентований науково-методичними працями “Граматико-стилістичні помилки та способи їх усунення” (1973 р.), “Вивчення розділу “Культура мови і стилістика” (1975 р.), “Зв’язок роботи над розвитком мовлення із вивченням граматики” (1977 р.), “Уточнюючі члени речення і розділові знаки при них” (1978 р.), “Елементи стилістики при вивченні частин мови” (1978 р.), “Опрацювання складнопідрядних речень” (1979 р.), “Про опрацювання теми “Дієприслівник” (1979 р.), “Ознайомлення з текстом в ІV класі” (1980 р.) та ін.
У 1971 році кафедру української мови РДПІ очолив кандидат філологічних наук, доцент К. Ф. Шульжук, який був завідувачем майже 40 років (до 2010 р.; у 1987 – 1988 рр. кафедру української мови та літератури очолював кандидат філологічних наук, доцент О. А. Галич). Упродовж наукової діяльності К. Ф. Шульжука – доктора філологічних наук (із 1990 р.), професора (із 1991 р.), академіка Академії наук вищої школи України (із 1994 р.), автора понад двохсот наукових і науково-методичних праць з українського, слов’янського, зіставного мовознавства й лінгводидактики [16] – склалася потужна лінгвістична школа з проблем синтаксису. Професор К. Ф. Шульжук очолив опрацювання викладачами кафедри комплексної наукової теми „Функціональна типологія речення в українській мові”, у межах якої захищено 7 кандидатських дисертацій, виконано понад 300 дипломних робіт, зібрано багатий дидактичний матеріал для методичних посібників. Результати наукових розвідок професора К. Ф. Шульжука та його учнів регулярно публікувалися у фаховому збірнику наукових праць “Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії”, заснованому професором 1992 року. За 18 років (із 1992 до 2010) у збірнику було надруковано 438 статей.
Помітним внеском у розвій вітчизняної науки стали монографії, підручники, посібники професора К. Ф. Шульжука: “Складне багатокомпонентне речення в українській мові” (1986 р.), “Складне речення в українській мові: посібник для вчителя” (1989 р.), “Синтаксис складного речення: навчальний посібник для студентів-філологів” (2000 р.), “Синтаксис української мови: підручник для студентів вищих навчальних закладів” (2004 р.), “Українська мова: навчально-методичний посібник для студентів-філологів”(у співавторстві з О.О. Кузьмич, Т.М. Шкарбан, Н.В. Шульжук; 2008 р.), “Синтаксис української мови: підручник” (2010 р.) та ін.
Доктор філологічних наук, професор, академік Академії наук вищої школи України К. Ф. Шульжук.
“У 1971–1974 роках із різних причин вибули викладачі кафедри С. І. Дорошенко, М. П. Івченко, Б. І. Боднар, Т. М. Сніцаревич. Прибули і вибули Г. І. Гуменюк, О. М. Крижанська. Прибули Г. Г. Фанок, А. О. Зарудяна, Л. Г. Стрілецька. На кінець 1975 року на кафедрі працювали 9 штатних викладачів, серед яких 5 – кандидати наук” [2].
Л.Г. Стрілецька закінчила філологічний факультет РДПІ 1963 року. Учителювала в Україні, Латвії. На кафедрі української мови РДПІ працювала викладачем, проводила практичні й лабораторні заняття з курсів “Сучасна українська мова”, “Практикум з української мови” тощо. 2002 р. вийшла на пенсію.
Проблема наукових досліджень викладачів кафедри тісно пов’язана з потребами шкільної освіти. З 1976 року члени кафедри починають розробляти нову планову комплексну наукову тему “Зв’язок теорії з практикою в процесі викладання мови у вузі й школі” (виконавці – доценти К. Ф. Шульжук, В. Я. Мельничайко, Я. В. Януш, М. С. Рогаль, Я. О. Пура, асистенти Ф. Й. Бабій, Л. Г. Стрілецька, Г. Г. Фанок, А. О. Зарудяна). При цьому викладачі продовжують працювати над індивідуальними науковими темами: доц. Я. О. Пура – “Словник говірок Рівненської області”; доц. Я. В. Януш – “Мова у драматургії кінця ХІХ – початку ХХ ст.”; доц. М. С. Рогаль – “Способи вираження обставинних відношень у сучасній українській літературній мові”; доц. К. Ф. Шульжук – “Формування і розвиток ускладненого речення в українській літературній мові кінця ХVIII – І половини ХІХ ст.” [1].
Л.Л. Мельник, випускниця філологічного факультету Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки, у 1979–2002 роках – викладач кафедри української мови РДПІ. Із 1988 року Людмила Леонтіївна викладала “Практикум з української мови”. Науково-методичні публікації присвячені практичним питанням української орфографії та пунктуації: “Просте ускладнене речення у вузівському і шкільному курсі (на матеріалах поетичної творчості Тараса Шевченка)”; “Удосконалення пунктуаційної грамотності студентів при вивченні практичного курсу української мови (на матеріалі неускладненого речення)”, “Ну що б, здавалося, тире ?” та ін.
І.М. Хом’як, який закінчив філологічний факультет РДПІ 1972 року, прийшов асистентом на кафедру української мови 1977 р. Викладав практикум з української мови, проводив заняття з методики викладання української мови, з сучасної української літературної мови. 1986 року вступив до аспірантури Інституту педагогіки АПН України, захистив кандидатську дисертацію “Зв’язок у навчанні орфографії і словотвору на уроках української мови у 5–6 класах”. Працюючи на кафедрі, Іван Миколайович як методист багато зробив для узагальнення досвіду роботи кращих учителів Рівненщини.
У 1980/1981 навчальному році на кафедрі працювало 8 штатних викладачів, із яких четверо – кандидати наук, доценти: К. Ф. Шульжук, М. С. Рогаль, Я. О. Пура, Я. В. Януш, четверо – асистенти; Л. Г. Стрілецька, І. М. Хом’як, Л. Л. Мельник, В. М. Галич. Цього року доцент Я. В. Януш вступила до докторантури при Інституті мовознавства АН України [4].
Кафедру постійно поповнювали нові викладачі. Так, у 80-і прийшли В.М. Галич, О.М. Євтушок, Н.В. Грицак (Кірілкова), В.М. Куриленко.
Понад 19 років працювала на кафедрі В.М. Галич. Тут вона пройшла школу професійного та наукового зростання від асистента до доцента, за порадою доцента Я.О. Пури обрала напрям наукової діяльності – ономастику (літературно-художня антропоніміку). Валентина Миколаївна листувалася з видатним українським письменником Олесем Гончаром, який підтримував її наукові інтереси, заохочував до творчості. У 1993 році В.М. Галич захистила кандидатську дисертацію “Антропонімія Олеся Гончара: природа, еволюція, стилістика”. Доцент В.М. Галич викладала сучасну українську літературну мову, стилістику, культуру мови, лінгвістичний аналіз тексту. 1999 року В. М. Галич стала завідувачем кафедри філологічних дисциплін Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.
Із 1980 року на кафедрі української мови РДПІ розпочалося активне опрацювання нової республіканської теми “Словник поетичних творів І. Франка”, виконавцями якої були 15 педінститутів України з центром в Івано-Франківську.
Викладачі кафедри активізують наукову роботу студентів. Так, був високо оцінений випускний проект студентки Г. Мощук “Мовностилістичні особливості газетного жанру (на матеріалі газети “Червоний прапор”)” (науковий керівник – доцент М. С. Рогаль). Уперше студенти-заочники рекомендовані для участі в науково-педагогічних читаннях [15, с. 8]. У звіті кафедри про наукову роботу за 1980/1981 навчальний рік зазначено, що студентка 4 курсу Г. Вискорко (нині – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови імені професора К.Ф. Шульжука РДГУ Г.М. Вокальчук) на республіканській олімпіаді з української мови і літератури “Студент і науково-технічний прогрес” у м. Львові (квітень 1981 р.) посіла ІІ місце [3].
Із вересня 1981 р. практичні заняття з української діалектології, вступу до мовознавства проводить випускник факультету 1978 року О.М. Євтушок. Він бере участь в опрацюванні колективної кафедральної теми, а також визначає сферу власних наукових інтересів і координує в Інституті мовознавства АН України тему дисертаційної роботи “Народна будівельна лексика Західного Полісся”.
Із метою подальшого вдосконалення системи філологічної освіти з-поміж провідних кафедр української мови закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації в середині 80-их років було визначено опорні кафедри, основними завданнями яких були: узагальнення й упровадження передового досвіду викладання лінгвістичних дисциплін у вишах; рекомендації щодо вдосконалення організації та методики підвищення якості підготовки студентів; створення й уведення в навчальний процес удосконалених навчальних планів і програм, міжкафедральних підручників, посібників тощо та ін. Кафедра української мови РДПІ ввійшла до складу опорних кафедр разом із кафедрами Вінницького, Херсонського, Миколаївського педінститутів. На спільних засіданнях у перелічених вишах обговорювали доповіді з актуальних науково-методичних проблем, аналізували показові лекції, практичні й лабораторні заняття.
У лютому 1987 року до штату кафедри зарахована випускниця Дніпропетровського університету 1978 року Н.В. Грицак (Кірілкова). У цей період Наталя Василівна публікує наукові розвідки: “До типології фразеологічних одиниць в українських народних казках” (1983 р.), “Региональные фольклорные элементы в “Народних оповіданнях” Марка Вовчок” (1985 р.), “Структурно-семантичні особливості фразеологізмів казкового походження” (1987 р.), “Бичок-третячок англійською мовою” (1988 р.). 1989 року Н. В. Грицак вступила до аспірантури Інституту мовознавства АН України, а 1993 року захистила кандидатську дисертацію “Традиційні комплекси казки в сучасній українській літературній мові”.
Із 1988 року працював на кафедрі випускник Житомирського педінституту В.М. Куриленко, який 1984 року захистив кандидатську дисертацію “Лексика тваринництва в поліських говорах”. Володимир Михайлович викладав українську діалектологію, історичну граматику, старослов’янську мову, сучасну українську літературну мову (розділи “Фонетика”, “Лексика”). Активно працював над словником діалектної лексики Полісся. 1990 р. обраний на посаду ректора Глухівського державного педагогічного інституту.
Кінець 1980-их років знаменується національним відродженням. Змінюється і характер студентської наукової роботи. У цей період на кафедрі продовжують діяти два наукові гуртки: української діалектології (керівники – доцент В. М. Куриленко, асистент Н. В. Грицак); ономастики (доцент Я. О. Пура, асистент В. М. Галич) і дві проблемні групи: історії мови та словотвору (керівники – доцент М. С. Рогаль, асистент Л. Г. Стрілецька), синтаксису (керівник – доцент К. Ф. Шульжук) [7]. Викладачі активізують роботу над республіканською комплексною темою “Словник творів І. Франка”. Студенти – члени наукового гуртка – також долучаються до її опрацювання.
Із метою поглиблення теоретичної підготовки випускників у лютому 1989 року для читання спецкурсу “Актуальні проблеми граматики сучасної української мови” запрошено доктора філологічних наук, професора кафедри української мови Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка І. К. Кучеренка [5].
Розширення тематики спецкурсів і спецсемінарів засвідчує тісний зв’язок теоретичних дисциплін зі шкільною програмою. У 1988/1989 н. р. доцент М. С. Рогаль читає спецкурс “Шкільні підручники і принципи лексичного, фонетичного, граматичного аналізу”, доцент Я. О. Пура – “Актуальні проблеми української лексикології і їх розгляд у школі”, асистент Н. В. Грицак проводить спецсемінар “Теоретичні основи підручників зі словотвору і граматики української мови”, асистент В. М. Галич – спецсемінар “Антропонімія художніх текстів: лінгвостилістичний аспект (на матеріалі творів, що вивчаються в школі)”.
1989 року видано низку методичних рекомендацій і посібників членів кафедри: “Складне речення в українській мові: посібник для вчителя” (Шульжук К. Ф.), “Методичні рекомендації щодо виконання контрольних робіт на підготовчому відділенні” (Мельник Л. Л.), “Зв’язок у навчанні орфографії і словотвору” (Хом’як І. М.), “Ареологія західнополіських говорів української мови” (Євтушок О. М.) [9].
Наприкінці 1989 року був прийнятий Закон “Про мови в Українській РСР”, що надихнуло членів кафедри української мови на пошуки нових напрямів роботи задля підвищення фахової підготовки вчителів української словесності. Кафедра шукає зокрема нові форми проведення занять. Асистент В. М. Галич упроваджує ділові ігри на практичних і лабораторних заняттях із курсу сучасної української літературної мови. У формі методичних конкурсів репрезентовано цього року й підсумкову конференцію з педпрактики [6].
Завершено виконання чергової комплексної теми “Словник поетичних творів І. Франка” і з 1990/1991 навчального року розпочато нову – “Лексичний атлас української мови”. Кафедральним керівником призначено доцента В. М. Куриленка. Ця тема передбачає вивчення лексичних особливостей у мовленні мешканців населених пунктів Рівненщини. Термін реалізації теми – 1995 рік [11].
У лютому 1990 року очільник кафедри К. Ф. Шульжук захищає докторську дисертацію “Складні багатокомпонентні речення в українській мові”.
Із 1991 р. при кафедрі почала функціонувати цільова аспірантура. Під керівництвом професора К. Ф. Шульжука та за його активного сприяння захистили кандидатські дисертації з синтаксичної проблематики аспіранти: О. О. Кузьмич – “Складні конструкції з послідовною підрядністю в сучасній українській мові” (Київ, 1995); Т. М. Шкарбан – “Конструкції з однорідною супідрядністю в сучасній українській мові” (Київ, 1997); Н. В. Шульжук – “Структура складного речення в діалогічному мовленні (на матеріалі художніх творів)” (Київ, 1999); С. В. Давнюк – “Складні конструкції з сурядністю й підрядністю в сучасній українській мові” (Київ, 2001); О. А. Козіцька – “Складнопідрядні контаміновані речення в сучасній українській мові” (Київ, 2004); Н. П. Щербачук – “Семантико-синтаксична структура простого речення в діалогічному мовленні” (на матеріалі художніх творів) (Київ, 2006); Ю. Є. Ричагівська – “Структурно-семантичні параметри складного речення в поетичному мовленні” (Луцьк, 2009).
Кафедра української мови, очолювана професором К. Ф. Шульжуком, була визначена ВАК України як провідна установа в процедурі захисту докторських і кандидатських дисертацій зі спеціальностей 10.02.01 – українська мова, 13.00.02 – теорія і методика навчання (українська мова). Членів кафедри регулярно запрошували офіційними опонентами на захисти кандидатських і докторських дисертацій, залучали як незалежних експертів для здійснення експертизи рукописів підручників, навчально-методичних посібників для учнів загальноосвітніх навчальних закладів і вишів. Кафедра підтримувала тісні наукові зв’язки з Інститутом української мови НАН України, АПН України, МОН України, провідними вітчизняними й зарубіжними лінгвістами.
За багаторічну плідну науково-педагогічну працю професор К. Ф. Шульжук відзначений званням „Заслужений працівник освіти України”, знаком „Відмінник освіти України”, Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України, дипломом лауреата нагороди Ярослава Мудрого Академії наук вищої школи України, почесними грамотами Рівненської облдержадміністрації.
Доктор філологічних наук, професор К.Ф. Шульжук (2009 р.)
1990/1991 навчальний рік розпочали 9 штатних викладачів, із-поміж яких один доктор філологічних наук, професор К.Ф. Шульжук, чотири кандидати наук, доценти – М.С. Рогаль, І.М. Хом’як, В.М. Куриленко, О.М. Євтушок, чотири викладачі – Л.Г. Стрілецька, Л.Л. Мельник, В.М. Галич, П.В. Наконечний. Н.В. Грицак перебувала в аспірантурі [10].
Члени кафедри української мови РДПІ натхненно й сумлінно плекали рідне слово, употужнювали його енергетику, власними інтелектуальними напрацюваннями збагачували лінгвоукраїністику, виховували вдячних учнів і послідовників, які з гідністю несуть у майбутнє естафету високої професійності, загальнолюдських чеснот і відданості національним духовним скарбам.
Упродовж аналізованого періоду на кафедрі української мови, окрім зазначених вище викладачів, також працювали: доценти Н. В. Мандрик, О.О. Кузьмич, Т.М. Шкарбан, О.І. Степанова, Г.М. Вокальчук, Н. В. Шульжук, Л. М. Златів, старші викладачі І. П. Комарук, Л. С. Олексієвець, Н.П. Щербачук, Н.В. Гаврилюк, викладачі Г.Г. Фанок, А.О. Зарудяна, П.В. Наконечний, А.М. Непеляк, Н.А. Адах та інші.
І. Кафедра української мови
/Ровенського державного учительського (педагогічного) інституту
(1963-1970 рр.)
Кафедра як самостійний структурний підрозділ вишу функціонує з 1963 року, однак її історія розпочинається значно раніше – від часу заснування Ровенського учительського (згодом – педагогічного) інституту. Із 1940 року викладачі української мови працювали в складі об’єднаних філологічних кафедр: мовознавства (1940–1961 роки) та української мови і літератури (1961–1963 роки).
1945 року кафедру мовознавства очолив старший викладач І. О. Борійчук, нагороджений орденом „Червона зірка” та медаллю „За відвагу”. У період становлення кафедри на ній працювали старші викладачі й викладачі без наукових ступенів (переважно випускники Київського, Дніпропетровського, Харківського та Вінницького педагогічних інститутів) М. Л. Перетятько, Л. Й. Спинул, О.А. Петровська, В. Д. Глущенко, Л. С. Бондаренко, Б. І. Боднар, П. М. Фесуненко (завідував кафедрою впродовж 1954–1959 років), Є. С. Регушевський, Я. В. Януш.
1959 року для підвищення науково-викладацького рівня на кафедру запросили кандидатів філологічних наук Я. О. Пуру та М. П. Івченка.
Основні наукові інтереси викладачів упродовж цього періоду були такими: числівники в слов’янських мовах (М.П. Івченко), синтаксис південно-західних говорів української мови (Я.О. Пура), фразеологія прозових творів І. Я. Франка (Б.І. Боднар), термінологічна (мовознавча) лексика в наукових і публіцистичних творах І. Я. Франка (Є.С.Регушевський) та ін.
1959 року на кафедрі була розроблена „Програма для збирання лексики Ровенщини”. У 60-і роки студенти філологічного факультету під керівництвом викладачів активно збирали топонімічні матеріали й діалектну лексику в селах Ровенської області для Діалектологічного атласу України, Загальнослов’янського лінгвістичного атласу [13, с. 97].
У 1970/1971 навчальному році науково-педагогічний колектив кафедри української мови Рівненського державного педагогічного інституту (далі РДПІ) складався з 9 осіб і забезпечував викладання таких дисциплін: вступ до мовознавства, старослов’янська мова, сучасна українська літературна мова, українська діалектологія, історична граматика української мови, історія української літературної мови, порівняльна граматика східнослов’янських мов, методика викладання української мови, загальне мовознавство і педагогічна практика.
Із 1959 р. по 1971 р. кафедру української мови очолював кандидат філологічних наук, доцент М. П. Івченко (1903–1975 рр.). Упродовж рівненського періоду він опублікував праці “Сучасна українська мова” (1960 р., 1962 р., 1965 р.), “Культура української мови” (1963 р.) та ін. Учений зазначав: “Протягом останніх п’яти років члени кафедри української мови працювали над такими проблемами: закономірності розвитку української мови (М. П. Івченко, Я. О. Пура, Б. І. Боднар), питання розвитку слов’янських мов (Т. М. Сніцаревич та Л. С. Бондаренко).
Викладачі кафедри М. П. Івченко, Я. О. Пура, Т. М. Сніцаревич беруть активну участь у роботі методоб’єднань шкіл, виступають із лекціями на науково-методичні теми. При виїздах на консультпункти та до шкіл, де відбувають практику студенти, члени кафедри подають методичну допомогу не тільки студентам-практикантам, але й вчителям шкіл” [14, с. 69–70].
Загальний стаж у вищій школі цього відомого мовознавця, педагога становить 40 років, ще 10 він працював у середній школі [12, с. 197]. 1974 року доцент М. П. Івченко вийшов на пенсію.
Уміння бачити повсякденні проблеми вчителя було характерним для завідувача кабінету української мови і літератури Ровенського інституту удосконалення вчителів С.С. Мельничука. За його участі було розгорнуто роботу щодо вдосконалення навчальних планів і програм з української мови і літератури, підготовки й перепідготовки педагогів-філологів, організовано предметні (з української мови та літератури) курси, які проводилися на базі РДПІ. З 1963 по 1971 рік свій величезний досвід С.С. Мельничук передавав студентам-філологам, читаючи курс методики викладання української мови.
До 1972 року продовжує працювати на кафедрі Л.С. Бондаренко, яка завершує роботу над кандидатською дисертацією “Юрій Яновський і фольклор”. Після захисту дисертації Людмила Семенівна почала викладати літературознавчі курси на кафедрі української літератури.
Боднар Б.І. до 1972 року викладала “Вступ до мовознавства”, “Історичну граматику”, продовжувала роботу над кандидатською дисертацією “Фразеологія прозових творів І. Франка”, брала участь у підготовці “Словника мови творів І. Франка”, у семінарах із франкознавства, що відбувалися у Львівському університеті, збирала матеріали з бойківського діалекту, які були необхідні для коментування мови творів Івана Франка.
Основними курсами Т.М. Сніцаревича, який до 1973 року працював на кафедрі спочатку викладачем, а потім старшим викладачем, були “Історія української літературної мови”, “Сучасна українська літературна мова”, “Практикум з української мови”. Досліджуючи публіцистику І. Франка, Т. С. Сніцаревич підготував статті “І. Франко на сторінках журналів 70–80 років ХІХ ст.”, “Боротьба І. Франка проти буржуазного націоналізму і клерикалізму на сторінках журналів 70–80 років ХІХ ст.”.
Непересічною особистістю, глибоким ученим був кандидат філологічних наук, доцент Я.О. Пура (1925–2006 рр.), який працював на кафедрі української мови понад 25 років (1959–1989 рр.). Ярослав Остапович видав понад 80 наукових праць і кілька сотень газетних публікацій із краєзнавства, зокрема: “Говори західної Дрогобиччини” (Львів, 1958 р.); “Домашні завдання з старослов’янської мови” (Рівне, 1983 р.); “Сучасні прізвища Рівненщини” (у п’яти частинах) (Рівне, 1984–1990 рр.); “Назви річок басейну Горині, Ствиги та Середнього Стиру” (Львів, 1985 р.); “Озера Рівненщини” (Рівне, 1989 р.); “Походження назв населених пунктів Рівненщини” (Рівне, 1990 р.) та ін. Автор серії книг “Край наш у назвах” (Рівне, 1991 р., 1994 р., 2004 р., 2005 р.), присвячених топонімікону Дубенського, Радивилівського, Рівненського, Здолбунівського й Острозького районів, міста Рівного.
Бабій Ф.Й. був членом кафедри з 1965 по 1980 рік. 1976 року закінчив однорічну аспірантуру в Інституті мовознавства Академії наук України. Кандидатську дисертацію “Побутова лексика говорів середнього басейну Горині (на матеріалі назв одягу, взуття та головних уборів)” захистив 1980 року. Публікував праці з фонетики, діалектної фразеології, зокрема: “Фразеологія в мові населення Березнівського району Ровенської області” (1971 р.), “Деякі ізофони говірок середнього басейну Горині” (1974 р.), “Назви головних уборів Ровенського Полісся” (1975 р.). Федір Йосипович брав активну участь у профорієнтаційній роботі, був лектором товариства “Знання”, “Педагогічного товариства”, систематично виступав із доповідями серед широких верств населення [15, с. 8].
Певний час працювала на кафедрі О.М. Дзівак (Крижанська), випускниця філологічного факультету РДПІ 1963 року. У 1965–1970 роках – асистент кафедри. 1970 року Оксана Миколаївна вступила до аспірантури при кафедрі української мови Київського державного педагогічного інституту. Працювала над кандидатською дисертацією “Лексика на означення кольорів в українській мов”, яку захистила 1975 року. У 1973–1975 роках викладала сучасну українську літературну мову для студентів російського відділення філологічного факультету. 1975 року переведена на кафедру педагогіки і початкового навчання.
1968 року на кафедру прийшла М.С. Рогаль, яка була першою аспіранткою акад. В. М. Русанівського. 1969 року Марта Степанівна захистила кандидатську дисертацію “Лексичні запозичення в українських літописах кінця ХVII – І половини ХVIII ст.”. М.С. Рогаль читала історичну граматику, історію української літературної мови, розділи провідного курсу “Сучасна українська літературна мова”. У наукових розвідках дослідниця висвітлювала питання походження української мови, формування її лексичного складу в різні історичні періоди, опрацьовувала проблему запозичень, характеризувала зміни в морфемній будові лексем тощо (“Польська мова як джерело чеських лексичних запозичень в українських літописах кінця XVII – першої половини XVIII ст.”, 1968 р.; “Полонізми в українсько-білоруській діловій мові XIV–XV ст.”, 1982 р.; “Лингводидактическая интерпретация сопоставительного описания русской и словацкой лексики”, 1983 р.).
1970 року до аспірантури вступила викладач кафедри Я.В. Януш, яка перед цим читала лекційний курс із сучасної української літературної мови для студентів педагогічного факультету, вела практичні заняття на філологічному факультеті, керувала педпрактикою студентів. Після захисту кандидатської дисертації “Значення творчості І. Карпенко-Карого в історії мови української драматургії кінця ХІХ – початку ХХ ст.” (1971 р.) Ядвіга Вацлавівна, витримавши конкурс на посаду доцента, повернулася на кафедру української мови, де працювала до вступу до докторантури в 1980 році. Докторську дисертацію “Мова української драматургії кінця ХІХ – початку ХХ ст.” Я.В. Януш захистила в грудні 1990 року.
Викладачі кафедри брали активну участь у науково-дослідницькій роботі, друкували статті в журналах “Мовознавство”, “Українська мова і література в школі”, виступали з доповідями на республіканських і всесоюзних наукових конференціях.
У жовтні 2018 року кафедра української мови Рівненського державного гуманітарного університету (далі РДГУ) – один із найпотужніших науково-методичних осередків краю – відзначила 55-річчя свого заснування[1]. До визначних мовознавців і лінгводидактів, чиє професійне життя тісно пов’язане з цим науковим підрозділом Рівненського вишу, належать доктор філологічних наук, професор, академіка АН ВШ України, К. Ф. Шульжук, доктор педагогічних наук, професор В. Я. Мельничайко, доктор філологічних наук, професор Я. В. Януш, доктор філологічних наук, професор В. М. Галич, доктор педагогічних наук, професор І. М. Хом’як, доктор філологічних наук, професор А. М. Архангельська та багато інших учених, які свого часу зробили значний внесок у розвій вітчизняної лінгвістики й лінгводидактики.
Спробуємо проаналізувати етапи становлення й розвитку кафедри за півстоліття її буття в мовно-освітньому просторі України.
