Сьогодні тисячі вчителів і учнів незалежної держави Україна виходять на ниву знань аби підкорити нові вершини науки та мистецтва.

Традиційно ми зустрічаємо нове поповнення студентських лав біля пам’ятника Першій Вчительці, адже  вона відкрила кожному з нас дорогу до знань!

У знак глибокої пошани до наших вчителів, квіти до пам’ятника Першій Вчительці покладають студенти - відмінники та ректор Рівненського державного гуманітарного університету, Заслужений діяч науки і техніки України, кандидат історичних наук, професор Руслан Михайлович Постоловський!

Зі словом материнським, з батьківською підтримкою звернулись до першокурсників їх найрідніші: батько першокурсника факультету математики та інформатики Андрій Шидловський та мати першокурсниці факультету іноземної філології Лариса Середюк.

Музичне привітання прозвучало від магістрантів Інституту мистецтв: Романа Абдалова, Катерини Прит, магістранта та соліста Вінницької обласної філармонії Володимира Полторацького, а також студентки 2 курсу кафедри естрадної музики Вікторія Дячук.  

Хореографічним дарунком для усіх присутніх став виступ солістів ансамблю бального танцю «Флеш» (керівник та хореограф - постановник - Заслужений діяч мистецтв України Роман Гриценюк).

Ведучі концерту – студенти 2 курсу кафедри театральної режисури Володимир Сущ та Микита Свинцицький (клас старшого викладача Тетяни Сокіл).

Режисер заходу – завідуючий кафедрою театральної режисури доцент Володимир Богатирьов.

Бажаємо вам, першокурсники, - наснаги, наполегливості в обраному фаху і як сказав наш мудрий керманич - ректор Руслан Михайлович: «Нехай добрі і надійні друзі підтримують вас у житті й допомагають у досягненні омріяної мети!

Нових знань, нових здобутків!» 
Будь!
Доки юні серце й мисль – учись!
Як в спраглу днину до води – 
Отак у мудрість знань іди!
Будь сонця променем ясним.
Стань тепловієм серед зим.
В житті шукай стежки круті.
Дай руку тим, хто збивсь з путі.
Зроби із буднів свято з свят.
Для вихованців будь, мов брат.
Торуй в незвідане дороги.
Шануй чужі жалі - тривоги.
У скрутну мить отак візьми
Прикрий людську біду грудьми.
І не питай: а хтось так зміг?
Дріб’язок викинь за поріг.
Долай і чвари й підлоту.
Будь завжди в Правди на посту.
За це найвища міра буде:
Оце Людина – скажуть люди!

Поезія Григорія Сокола, присвята студентам 80 – х, буде актуальною для усіх поколіть.