Сію дитині в серденько ласку.
Сійся-родися ніжне «будь ласка»,
Вдячне «спасибі»,«Вибач» тремтливе, —
Слово у серці — як зернятко в ниві.
«Доброго ранку!»,«Світлої днини!» —
Щедро даруй ти людям, дитино!
Мова барвиста, Мова багата,
Рідна і тепла, як батьківська хата.
Поезія Варвари Гринько
Мелодія голосу української мови об’єднала освітян та студентів художньо-педагогічного факультету під час написання 25 диктанту національної єдності за ліком, що прозвучав у п’ятницю 25 жовтня. Лунав текст Оксани Забужко у прочитанні поета, Захисника України Павла Вишебаби і так трепетно ставало на душі від почутого: згадалась бабусина хата, дитинство, дорога до сільської школи і батьки… Голос України з тексту диктанту перетікав із дитинства у патріотичну дійсність, що нагадує нам реалії війни і найголовніше – єднання і небайдужість у допомозі нашим воїнам-захисникам задля віри у перемогу і швидкого завершення воєнних дій.
Ще більше наповнення 5 аудиторії ім. Героя Небесної Сотні О. Храпаченка, у якій відбулось написання диктанту охочими, попіклувалася завідуюча кафедрою образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва ім. Степана Шевчука, доцент Олена Власюк, запросивши педагогів кафедри - старшого викладача Ірину Локшук, доц. Ярославу Вернюк, студентство кафедри та представниць приймальної комісії нашого Рівненського державного гуманітарного університету.
Доєднались студенти 1 курсу кафедри театральної режисури, голова студентської ради Ліда Вокальчук та її заступник Анастасія Півненко.
Захоплюймося рідною мовою у кожній днині, у кожній справі життя, адже цією мовою говорять наші батьки, за неї віддають своє життя наші Захисники України.
«І нашого голосу більше нікому й ніколи не вимкнути й не заглушити». Бо ж слово українське – зброя і могуть держави.
Сійся-родися ніжне «будь ласка»,
Вдячне «спасибі»,«Вибач» тремтливе, —
Слово у серці — як зернятко в ниві.
«Доброго ранку!»,«Світлої днини!» —
Щедро даруй ти людям, дитино!
Мова барвиста, Мова багата,
Рідна і тепла, як батьківська хата.
Поезія Варвари Гринько
Мелодія голосу української мови об’єднала освітян та студентів художньо-педагогічного факультету під час написання 25 диктанту національної єдності за ліком, що прозвучав у п’ятницю 25 жовтня. Лунав текст Оксани Забужко у прочитанні поета, Захисника України Павла Вишебаби і так трепетно ставало на душі від почутого: згадалась бабусина хата, дитинство, дорога до сільської школи і батьки… Голос України з тексту диктанту перетікав із дитинства у патріотичну дійсність, що нагадує нам реалії війни і найголовніше – єднання і небайдужість у допомозі нашим воїнам-захисникам задля віри у перемогу і швидкого завершення воєнних дій.
Ще більше наповнення 5 аудиторії ім. Героя Небесної Сотні О. Храпаченка, у якій відбулось написання диктанту охочими, попіклувалася завідуюча кафедрою образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва ім. Степана Шевчука, доцент Олена Власюк, запросивши педагогів кафедри - старшого викладача Ірину Локшук, доц. Ярославу Вернюк, студентство кафедри та представниць приймальної комісії нашого Рівненського державного гуманітарного університету.
Доєднались студенти 1 курсу кафедри театральної режисури, голова студентської ради Ліда Вокальчук та її заступник Анастасія Півненко.
Захоплюймося рідною мовою у кожній днині, у кожній справі життя, адже цією мовою говорять наші батьки, за неї віддають своє життя наші Захисники України.
«І нашого голосу більше нікому й ніколи не вимкнути й не заглушити». Бо ж слово українське – зброя і могуть держави.
Текст - Тетяна Сокіл
Світлини-Анастасія Півненко
