Березень – благословенний Богом місяць, бо народилися в ньому великі українці. Весна в кожному українському серці розпочалася з Тараса Шевченка, зацвіла Ліниними віршами-квітами, забурлила правдивою історією української землі, що пам’ятає славного українського гетьмана Івана Мазепу, день народження якого патріотична українська спільнота святкує 20 березня.
Символічно, що у переддень цієї дати, 19 березня 2019 року, рівненські просвітяни провели для студентської молоді Рівненського державного гуманітарного університету захід, присвячений Івану Мазепі. Захід відбувся за сприяння ректора університету Руслана Постоловського та проректора Романа Павелкова, за участю Ярослава Петровського й декана історико-соціологічного факультету Валерія Шеретюка.
Історичну постать Івана Мазепи Рівненське міське товариство «Просвіта» ім.Т.Шевченка достойно вшанувало в жовтні 2018 року, видавши та презентувавши рівнянам літературну спадщину гетьмана – книгу «Писання». Автором ідеї видання оригінальних творів Івана Мазепи став Михайло Борейко, член Ради міської «Просвіти», невтомний просвітянин, відданий справі українського книгодрукування. Допомагала готувати книгу до видання та готувала її презентацію Тетяна Сергіюк, член Ради міської «Просвіти». Книгу видано у «Волинських оберегах».
Однак просвітянський захід, проведений 19 березня в актовій залі РДГУ, став не просто літературною подією, хоча про саму книгу «Писання» говорили багато, а вшануванням непересічного діяча української історії та культури, політика європейського рівня, мецената, харизматичного лідера, який упевнено увійшов до когорти найвизначніших державотворців усіх часів та народів.
19 березня не можна не читати Ліну Костенко, а тому початок заходу просвітяни «оздобили» «поетичними» інкрустаціями з її віршів. Звучали чудові рядки Ліни Василівни у виконанні студентів гуманітарного університету (ідея – Галина Коломис, член Ради міської «Просвіти»).
Про Івана Мазепу як історичну постать розповів Тарас Пилипович, учитель історії, заступник директора Рівненської гімназії «Гармонія», кандидат історичних наук. Він наголосив на тому, що гетьман, який незмінно тримав булаву 22 роки, завдяки дипломатичному таланту та політичній далекоглядності зміцнив міжнародний імідж України. Його політика – це соціально-економічний розвиток держави, піднесення культурного та церковно-релігійного життя, підтримка козацької старшини та інтересів простих козаків і селян. Найбільшою мрією Івана Мазепи було об’єднання козацьких земель Лівобережжя, Правобережжя, Запоріжжя у складі єдиної Української держави. Ця мрія збулася через кілька століть, однак у свій час він «знехтував усім, що було найдорожчого у світі, знехтував і самим життям – аби піднести свою Вітчизну і визволити її з московського ярма» (Пилип Орлик).
Ці слова написано на листівці, яку рівненські просвітяни надрукували до 380-річчя від дня народження Івана Мазепи.
Про Мазепу-мецената та письменника студентам розповіла Наталія Хомеча, літературознавець, науковий керівник Рівненської Малої академії наук учнівської молоді. На думку дослідниці, Іван Мазепа у своїх творах демонстрував політичні погляди та державницькі позиції. Гетьман видавав твори українських письменників, опікувався багатьма навчальними закладами, будував корпуси Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму, реставрував та зводив храми.
До участі у заході долучився знаний не тільки у Рівному бандурист, просвітянин, головний спеціаліст управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Назар Волощук. Він виконав «Пісню про Мазепу».
До студентства звернулася голова ГО «Рівненське міське об’єднання товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка» Катерина Сичик, яка наголосила на важливості збереження історичної пам’яті і переосмислення історичних уроків та постатей українських державотворців, а також нагадала присутнім про відповідальність кожного за свій вибір, за долю рідної землі. Якщо ми зрадимо тим ідеям, заради яких боролися і помирали наші герої, то матимемо державу, у якій тавруватимуть патріотів клеймом «зрадник», піддаючи їх анафемі, слугуватимуться мовою «старшого» брата-окупанта та переписуватимуть «неугодну» Москві історію. Чи про таку Україну мріяв Іван Мазепа?
Не можна не згадати Шевченка і його заповіт вивчати та читати нашу славу (історію) «од слова до слова». «І забудеться срамотна давняя година, І оживе добра слава, слава України».
Читаймо, вивчаймо, пишаймося!
