Для вступу на бакалаврський (магістерський – для медицини) рівень вищої освіти цьогоріч абітурієнтам потрібно буде пройти національний мультипредметний тест (НМТ). Минулого року вступникам було запропоновано скласти лише обов’язкові предмети. Цьогоріч інструмент оцінювання доопрацьовано.
НМТ міститиме три блоки завдань, два з яких – обов’язкові, а третій – на вибір вступника. Обов’язкові навчальні предмети – українська мова й математика, а на вибір – історія України, одна з іноземних мов (англійська, німецька, французька або іспанська), біологія, хімія та фізика. Предмет, тестування з якого вступник бажатиме пройти на вибір, він зазначатиме під час реєстрації для участі в НМТ.
Із міркувань безпеки ухвалено таке рішення: НМТ проходитиме в один день. Тестування триватиме 180 хвилин, отже, на кожний блок відведено по 60 хвилин. Зауважимо, що учасники зможуть самостійно розподіляти свій час, тож ті з них, хто швидше виконає завдання з української мови або математики, зможе довше попрацювати над блоком з предмета на вибір.
Після завершення виконання всіх завдань НМТ кожен учасник отримає інформацію про кількість тестових балів за кожний блок. Для конкурсного відбору будуть використовувати результати виконання кожного блоку, переведені в шкалу 100–200 балів. Таблиці переведення Міністерство освіти і науки затвердить завчасно. Отже, одразу після тестування учасник знатиме не тільки кількість набраних ним тестових балів, а й зорієнтується в тому, якими є його результати для вступу. Для отримання результату за шкалою 100-200 балів з кожного блоку НМТ потрібно набрати не менше 10% від загальної кількості тестових балів.
Реєстрація для участі в оцінюванні проходитиме у квітні. Український центр оцінювання якості освіти забезпечить безпаперову реєстрацію. Вступники матимуть змогу скористатися спеціальним сервісом на сайті цієї установи. Усі етапи реєстрації будуть докладно описані на сайті Центру.
Наразі передбачено проведення двох сесій НМТ: основної і додаткової. Основна проходитиме в червні, додаткова – в червні – липні. У додатковій сесії тестування зможуть узяти участь ті вступники, які з поважних причин не пройшли тестування під час основної сесії.
Як і в минулому році, НМТ відбуватиметься в спеціально обладнаних комп’ютерних аудиторіях закладів освіти – тимчасових екзаменаційних центрах (ТЕЦ), створених у населених пунктах як в Україні, так і за її межами. Учасники зможуть самостійно вибирати третій предмет НМТ. Він буде універсальним, тобто абітурієнт зможе вступити на будь-яку спеціальність із тим предметом, який він вибрав. Утім для вступу на різні спеціальності до результатів НМТ буде застосовано різні коефіцієнті. Якщо абітурієнт вступатиме на правничий напрям підготовки – більшу вагу матиме результат з історії України, аніж з біології, а на медичний – навпаки.
У тестуванні з історії України у 2023 році учасники працюватимуть із завданнями, що стосуватимуться подій другої половини XVI – початку ХХІ ст.
У тестуванні з іноземних мов не буде завдань з відкритою формою відповіді, як не буде і завдань з аудіювання. Принагідно зауважимо: Український центр оцінювання розвиваємо тестову платформу, тож подібні завдання обов’язково стануть доступними на ній у майбутньому.
Як і минулого року, під час роботи з тестами з математики вступники зможуть користуватися довідковими матеріалами.
Український центр оцінювання якості освіти не пізніше травня 2023 року підготує демонстраційні варіанти всіх блоків НМТ, тож учасники зможуть ознайомитися з форматом тестування і попрактикуватися у виконанні завдань.
Замість результатів МТ 2023 року можна буде скористатися результатами НМТ 2022 року або результатами ЗНО 2021 чи 2020 року.
Усі вступники до магістратури на основі ступеня бакалавра складатимуть Єдиний вступний іспит (ЄВІ), у якому будуть два блоки: тест загальної навчальної компетентності (ТЗНК) і тест з іноземної мови (англійської, німецької, французької, іспанської). Також для вступу на спеціальності 05 Соціальні та поведінкові науки, 06 Журналістика, 07 Управління та адміністрування, 08 Право, 28 Публічне управління та адміністрування, 29 Міжнародні відносини потрібно буде скласти Єдиний фаховий вступний іспит (ЄФВВ).
На Рівненщині у чотирьох локаціях, де проживають внутрішньо переміщені особи, громадська організація «Агенція сталого розвитку Рівного» коштом субгранту від проєкту EU4CSOs Emergency Actions покращуватиме умови проживання тих, хто знайшов прихисток у нашому краї. Одна з них – гуртожиток № 6 Рівненського державного гуманітарного університету (директор студмістечка Віра Бабак).
Мета проєкту, реалізацію якого у м. Рівне доручено Благодійній організації «100% життя» – підтримати громадський сектор, який допомагає ВПО із поселенням та базовими потребами. Тривалість – три місяці.
У обраних локаціях планують покращити санітарно-гігієнічні умови. «Будемо облаштовувати кухонні куточки, душі, туалети тощо. В деяких з гуртожитків зроблять косметичний ремонт. Також закупимо техніку: сушильні, пральні машини, холодильники. Більшість мешканців таких шелтерів – жінки з дітьми, люди похилого віку, люди з інвалідністю. Тому акцент на тому, де вони готуватимуть їсти – це важливо", зазначила комунікаційна менеджерка благодійників Вікторія Власюк.
Матеріали сайту https://suspilne.media/.
Фото РДГУ.
Про можливість висування претендентів для участі у конкурсі на здобуття Премії Верховної Ради України за внесок молоді у розвиток парламентаризму, місцевого самоврядування у 2023 році
Міністерство освіти і науки України (далі – МОН) інформує, що Комітет Верховної Ради України з питань молоді і спорту здійснює прийом документів на здобуття Премії Верховної Ради України за внесок молоді у розвиток парламентаризму, місцевого самоврядування у 2023 році відповідно до Постанови Верховної Ради України від 22 травня 2003 року № 840-IV «Про Премію Верховної Ради України за внесок молоді у розвиток парламентаризму, місцевого самоврядування» (далі – Премія).
Премія присуджується особам - громадянам України віком до 35 років, молодіжним, дитячим громадським об’єднанням, які активно сприяли процесам державотворення, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, розвитку парламентаризму та місцевого самоврядування, досягли значних результатів у вирішенні соціальних і правових питань.
Щороку Верховна Рада України присуджує 10 премій, розмір кожної з яких становить 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня року, в якому присуджується Премія.
Клопотання про присудження Премії подаються до комітету Верховної Ради України з питань молоді і спорту зокрема центральними органами виконавчої влади.
До клопотання додаються:
відомості про досягнення особи, молодіжного або дитячого громадського об’єднання, які висуваються на присудження Премії, витяг із рішення відповідно обласної, Київської міської ради, колегії центрального органу виконавчої влади, керівного органу молодіжного або дитячого громадського об’єднання;
копія паспорту громадянина України, ідентифікаційний код, контактний телефон та електронна пошта кандидата;
копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджує державну реєстрацію громадського об’єднання (як кандидата на здобуття Премії, так і громадського об’єднання, що висуває кандидатів на здобуття Премії) та копія статуту зазначеного громадського об’єднання;
документи, що підтверджують всеукраїнський статус громадського об’єднання, що висуває кандидатів на здобуття Премії.
До клопотання також додається довідка про підтвердження досягнень, що видана:
центральними органами виконавчої влади – стосовно осіб, які активно сприяли процесам державотворення, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
комітетами Верховної Ради України – стосовно осіб, які активно сприяли розвитку парламентаризму;
місцевими радами – стосовно осіб, які активно сприяли розвитку місцевого самоврядування.
Детальна інформація про Премію розміщена на офіційному сайті Комітету з питань молоді і спорту за посиланням:
https://komsport.rada.gov.ua/news/zakonopr_robota/premii_vru/72626.html (далі – Вимоги).
Ураховуючи зазначене, Міністерство освіти і науки України просить поінформувати потенційних здобувачів Премії про можливість участі у конкурсі та у разі зацікавленості просимо матеріали на Премію, підготовлені згідно з Вимогами, надіслати до 21 липня 2023 року до директорату науки та інновацій МОН.
Заступник Міністра
з питань європейської інтеграції Олексій ШКУРАТОВ
01 лютого 2023 року відбулося підписання угоди між Громадською спілкою «Рівненський Кластер ІТ Освіти» та Рівненським державним гуманітарним університетом з метою об’єднати людей і бізнеси, які підтримують ідеї та дії щодо сталого розвитку міста Рівного і Рівненської області, спрямовані на створення сучасної інноваційної інфраструктури в місцевих закладах освіти, підвищення інвестиційної привабливості і реалізації інноваційного потенціалу регіону та створення умов для розкриття інтелектуального і творчого потенціалу учнівської та студентської молоді міста Рівне і Рівненської області. З цією метою сторони сприятимуть розвитку освіти і науки в галузі інформаційних технологій; організовуватимуть і братимуть участь у спільних наукових та освітніх проектах в галузі ІТ-освіти; надаватимуть один одному консультативну допомогу та сприяння у реалізації спільних проектів.
Завдяки підписаній угоді також очікуємо більшого поширення в електронних засобах масової інформації матеріалів, спрямованих на посилення мотивації учнівської та студентської молоді до оволодіння ІТ-спеціальностями в нашому університеті на факультеті математики та інформатики, затребуваними на ринку праці; висвітлення розвитку суб'єктів інноваційної підприємницької діяльності в регіоні та перспектив співпраці з ними в межах виробничих практик, дуальної освіти, стажування і працевлаштування наших випускників.
За матеріалами сайту erasmusplus.org.ua
Програма ЄС Еразмус+ працює у всіх сферах освіти і освіта дорослих є невід’ємною частиною системного підходу до впровадження реформ у сфері освіти.
З 2014 р. попередня Програма ЄС Грюдвіг у сфері освіти дорослих перейшла під парасольку Програми ЄС Еразмус+ та відкрила напрями для співпраці організацій – провайдерів освіти дорослих. Ознайомитись з усіма профінансованими проєктами Еразмус+ у цій сфері та їх напрацюваннями можна на Порталі Результатів проєктів.
Нагадуємо, що нові конкурси 2023 р. Еразмус+ у сфері освіти дорослих вже тривають!
Про конкурси відкриті для провайдерів освіти дорослих України можна дізнатись українською мовою.
Нові MOOC курси доступні для всіх зацікавлених організацій з України, які зацікавлені брати участь у конкурсах Еразмус+ освіти дорослих розміщено на платформі освіти дорослих – EPALE.
Ваші проєкти можуть стати важливим інструметом впровадження положень Закону України “Про освіту дорослих”, який прийнято Верховною Радою в січні 2023 р.
EPALE є потужним ресурсом та мережею для співпраці і синергії, а також пошуку партнерів та можливостей втілювати спільні проєкти з міжнародними партнерами, долучатись до подій, тренінгів тощо.
З початку брутального вторгнення росії в Україну, Європейська Комісія відкрила корисні ресурси через мережу освіти дорослих #EPALE.
Запрошуємо всіх хто працює у сфері освіти долучитись до професійної мережі EPALE зареєструвавшись на порталі.
Окремо для України відкрили доступ до ресурсів, де можна знайти інформацію підтримки українців, про події до яких запрошуємо долучитись.
Виняткові та гнучкі заходи для мобільності українців в межах проєктів з міжнародної навчальної мобільності у сферах шкільної освіти, освіти дорослих та VET було застосовано для можливостей отримання грантів для навчання/практики; викладання та стажування. Разом з тим важливо індивідуальні можливості максимально використати з інституційним впливом під час перебування в закладів освіти закордоном. Переклад укр.мовою про гнучкі заходи.
Довідково, є низка відкритих можливостей для провайдерів освіти дорослих з України в межах конкурсів: Міжнародна навчальна мобільність, Проєкти співпраці (Cooperation Projects), Розвиток потенціалу вищої освіти (Capacity Building in Higher Education Projects).
Разом з тим є напрями, які не відкриті для українських організацій, проте відкриті для українців, для участі у заходах, чи формування платформ для українців закордоном тощо – як цільової аудиторії. Тому запрошуємо звертати увагу партнерів з держав-членів ЄС та третіх країн асоційованих до програми на такі напрями як Small-Scale Partnerships and Forward-Looking Partnerships in Adult Education. Ви можете допомогти міжнародним партенрам з держав-членів ЄС контактувати з українцями для вивчення їх потреб для майбутніх проєктів.
Підпишіться на новини та Facebook сторінку і звертайтесь до команди Національного Еразмус+ офісу в Україні за консультаціями, ми проводимо такі консультації і для партнерств та перетворюємо ідеї на проєкти разом!
За матеріалами сайту erasmusplus.org.ua
29 січня в Україні відзначають річницю бою під Крутами, який для Українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність, прикладом для сучасних захисників України, як успішно боротися проти численного ворога.
Тоді, 105 років тому, українські вояки й добровольці зупинили на кілька днів наступ більшовиків на Київ. У той час в Бересті тривали переговори між Українською Народною Республікою та країнами Четверного союзу щодо мирного договору. 9 лютого 1918 року його підписали. Цей документ визнав незалежність Української Народної Республіки і став підставою для надання військової допомоги Україні у відбитті російської агресії.
Ключові тези
Бій під Крутами був оборонною операцією, яка зупинила на кілька днів наступ переважних сил ворога. Ця битва символізує патріотизм, стійкість і самопожертву української молоді в боротьбі за державність.
Міжнародне визнання української незалежності – це те, чим завдячуємо героям Крут. Затримавши російського ворога на чотири дні біля залізничної
станції Крути, київські юнаки дали змогу владі УНР розгромити повстання російської п’ятої колони під назвою «повстання на заводі Арсенал» у Києві, а головне – укласти Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу й досягнути визнання УНР суб’єктом міжнародних відносин.
Проголошення 22 січня 1918 року незалежності Української Народної Республіки й перше у ХХ столітті її офіційне визнання утвердило на політичній карті світу нашу державу. Хоч вона проіснувала три роки, але був час безперервної боротьби за її збереження. І тоді – понад 100 років тому, й тепер – ворог той самий. Нинішні захисники України завершують справу крутянців.
Бій під Крутами – бій за майбутнє України. Завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ відповідно до Брестського договору 1 березня 1918 року українці звільнили від більшовиків Київ, а у квітні – майже всю Україну. В першій у XX столітті війні з російським агресором – радянською Росією – перемогла Українська Народна Республіка.
У Крутах вирішувалася доля молодої української держави. Кілька сотень відважних юнаків та чоловіків зробили свій вибір – виступили проти російської військової агресії, стали на захист України. Вони були різного походження: діти селян, робітників, священників; військові, студенти, гімназисти. Хтось мав бойовий вишкіл, а хтось уперше взяв до рук зброю. Але всі вони розуміли головне – Україна потребує їхнього чину.
Крути – символ боротьби за незалежність України у ХХ і ХХІ століттях. Подвиг крутянців, як і всіх Героїв визвольних змагань, став прикладом для захисників України в сучасній російсько-українській війні. Прикметно, що сміливість і жертовність крутянців порівнюють зі сміливістю та витривалістю оборонців Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому Героїв Крут у публіцистиці часто називають «першими кіборгами».
На початку березня 2022 року неподалік місця подвигу Героїв Крут знову відбулися бої захисників України з російськими окупантами, які наступали на Київ. Через 104 роки під Крутами наші війська зупинили наступ ворога, завдали йому болючих втрат, захистили місто Ніжин на Чернігівщині.
Після оборони Бахмача й бою під Крутами російські окупанти почали боятися українських оборонців. Так само під час повномасштабного вторгнення у 2022 році після оборони Києва, Чернігова, Сум, Харкова й Маріуполя російський агресор став боятися захисників України.
Крути – місце катувань і розстрілу 27 полонених студентської чоти, які, заблукали в темряві й повернулися до станції Крути, що на той час уже була зайнята більшовиками. За понад сто років у росіян не змінилися способи ведення війни. В сучасному збройному протистоянні армія РФ так само несе на окуповані території мародерство, масові вбивства, катування, ґвалтування, викрадення представників місцевого самоврядування, священників, журналістів, активістів. Рашизм – це геноцид.
Багато молодих патріотів – активних учасників відзначення дня пам’яті Героїв Крут зараз зі зброєю в руках крок за кроком наближають нашу перемогу
над нащадками російсько-більшовицького агресора – рашистами. Тоді захисники української незалежності не змогли вистояти в боротьбі з переважними силами агресора. Сьогодні ми маємо завершити їхню справу. У нас є професійна, патріотична та вмотивована армія, міжнародна підтримка. І ми знаємо, що поразка у війні з Росією означає для українців репресії, Голодомор, депортації та знищення нашої ідентичності.
Сьогодні на захист України стали тисячі українців, які ще вчора були мирними людьми: вчителі, студенти, менеджери, бізнесмени, історики, співаки. Щира вдячність усім, хто нині виборює нашу перемогу, право жити у вільній країні на своїй землі.
Попри те, що за 100 років не змінився ні ворог, ні його методи війни, ми маємо реальний шанс завершити цю боротьбу. Бо наше суспільство зробило свій вибір на користь вільного демократичного розвитку власної держави. Й готове цей вибір захищати, кожен на своєму фронті – воєнному, волонтерському, історичному.
Історична довідка
Ключовими подіями першого року Української революції 1917–1921 років стало постання Української Центральної Ради та створення нею Української Народної Республіки.
Більшовики, прийшовши до влади в Росії після жовтневого перевороту 1917 року, прагнули встановити контроль над Україною і розглядали Центральну Раду як серйозного суперника. У грудні 1917-го розпочали збройний наступ на Україну. В середині січня вони захопили майже все Лівобережжя та просувалися на Київ. У таких умовах війни Центральна Рада проголосила 22 січня 1918 року незалежність Української Народної Республіки.
Після захоплення Полтави вздовж залізниці на захід наступала так звана 1-ша Революційна армія, а з Гомеля на Бахмач – 2-га. Там, де сходилися дві залізничні колії, вони планували об’єднатися.
Тривалий час найбоєздатнішою українською частиною на Чернігівщині був бойовий відділ 1-ї Української військової юнацької школи сотника Аверкія Гончаренка. 25–27 січня вони разом з іншими військовими підрозділами та добровольцями героїчно обороняли вузлову залізничну станцію Бахмач. Однак без артилерії під загрозою оточення оборонці вимушено відступили до станції Крути й стали укріплюватися.
28 січня в Бахмачі обидві радянські армії з’єдналися під командуванням Муравйова й почали рухатися в бік Києва. На підступах до столиці Муравйов закликав: «Товариші, я знаю, що багато хто з вас втомився, проте небагато вам працювати. Наше завдання – взяти Київ і тоді ви зможете повернутися додому. Багато вам довелося страждати, але вони кров’ю відповідатимуть за ваші страждання. Ми їм покажемо, дайте тільки добратися до Києва. Якщо буде потрібно, нічого не пошкодую: каменя на камені не залишу в Києві. Мешканців не жаліти, вони нас не жаліли, терпіли хазяйнування гайдамаків. Ми їх усіх перестріляємо та переріжемо. Ми їм покажемо, нема чого боятися кровопускання. Хто не з нами – той проти нас. Ви, доблесні товариші, ви мені допоможете взяти Київ, а там ви будете нагороджені…».
Неймовірно, але через 104 роки, коли російські війська наближалися до Києва під час повномасштабного вторгнення, російський блогер-пропагандист, журналіст газети «Комсомольская правда» Мардан заявив: «Війна оголошена. Щось мені підказує, що тепер на Київ очікує справжнє пекло. Його братимуть максимально швидко й жорстко. Відключити електрику, водопостачання, знищити зв’язок. І вбомбити ЗСУ в кам’яний вік, навіть якщо вони будуть окопуватися десь у житловому масиві на Троєщині. З територіальною обороною армія поводитиметься так само, як у Грозному в 1995 році».
Проте повернімося до подій 1918 року. 29 січня на станції Крути більшовицький наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – учні Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців. Тож участь у бою брали чотири сотні 1-ї Київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького та 1-ша сотня Студентського куреня Січових стрільців (разом понад 500 воїнів і 20 старшин). На озброєнні вони мали 16 кулеметів і саморобний бронепоїзд – звичайна артилерійська гармата, встановлена на залізничній платформі, гвинтівки. До них приєдналися близько 80 добровольців із загону Вільного козацтва з Ніжина.
29 січня 1918 року на залiзничнiй платформi в Крутах перебувало до 520 українських воїнів, юнаків і студентів, озброєних 16 кулеметами та однією гарматою. Росіяни вдесятеро переважали, мали бронепотяг та артилерію.
Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко, уродженець села Дащенки з Чернігівщини. З єдиної гармати по ворогу стріляв його побратим, сотник Семен Лощенко, родом із села Іванівки на Луганщині. Завдяки вигідній позиції і героїзму українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім, під тиском ворога, українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 хлопців – заблукали в темряві й повернулися до станції Крути, яка вже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили.
Під Крутами загинуло, за різними оцінками, 70–100 українських оборонців. Сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського університету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.
Російські втрати тільки вбитими були щонайменше 300 загарбників. Після визволення від російсько-більшовицьких окупантів, у березні 1918 року, тіла загиблих були перепоховані в Києві.
Історики та києвознавці сходяться на тому, що 25 загиблих під Крутами поховали в братській могилі на Новому Братському кладовищі на Звіринці, а Володимира Шульгина та Володимира Наумовича – в одній труні в сімейному гробівці Наумовичів на Аскольдовій могилі. Потім родина перенесла труну на Лук’янівське кладовище. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі в Києві.
Завдяки звитязі та сміливості українських вояків ворожий наступ більшовиків на Київ був зупинений на кілька днів, доки тривали переговори між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу. Важливо було, щоб українська столиця перебувала під контролем Центральної Ради. Це сталося й завдяки учасникам бою під Крутами. Перемовини закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Брестського мирного договору, за яким Четверний союз визнав УНР, а також надав грошову позику і збройну допомогу в боротьбі із зовнішнім агресором в обмін на 60 мільйонів пудів хліба та іншої продукції від УНР.
Тим часом 4 лютого 1918 року більшовицькі війська Муравйова підійшли до Києва. Через два дні почався масований артилерійський обстріл, ще через три дні муравйовці увірвалися в місто. 11 лютого 1918 року більшовики проголоcили в Києві Українську Робітничо-Селянську Республіку та її Народний секретаріат.
Але вже 1 березня 1918 року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ – відповідно до Брестського договору – українці визволили від більшовиків Київ, а у квітні – майже всю Україну. Отже, бій під Крутами став боєм за майбутнє України.
Міфи про бій під Крутами
| Міф | Як було насправді |
| «Більшовицьким ордам» протистояли 300 студентів і майже всі або загинули в бою, або потрапили в полон і були закатовані. | З українського боку участь у бою брали чотири сотні 1- ї Київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького та 1-ша сотня Студентського куреня Січових стрільців – разом понад 500 вояків і 20 старшин. На озброєнні мали гвинтівки, 16 кулеметів і саморобний бронепоїзд – звичайну 76-міліметрову артилерійську гармату, встановлену на залізничній платформі. Головною силою на полі бою були вихованці військових шкіл під командою досвідчених старшин. Втрати загиблими українців під Крутами становили, за різними оцінками, 70–100 оборонців, у тому числі 27 вояків Студентської чоти (тепер – взвод), які потрапили в полон і були вбиті. Тож у бою під Крутами загинули не 300 бійців, і тим більше не всі українські учасники зіткнення. Більшовиків загинуло щонайменше 300. |
| Крутянці – єдині оборонці Києва. | Наприкінці січня 1918 року в Києві й на найближчих підступах до столиці перебували Республіканський полк під командуванням Петра Болбочана, Синьожупанна та Сірожупанна дивізії, Січові стрільці. 30 січня до Києва добрався полк імені Костя Гордієнка під командуванням полковника (пізніше – генерала) Всеволода Петріва. Спільною проблемою для них стала нескоординованість командування. Згадані частини не вислали в напрямку Крут, оскільки в Києві тривав заколот пробільшовицьки налаштованих робітників заводу «Арсенал» – переважно росіян за походженням. Поки крутянці – і не тільки вони – стримували зовнішнього ворога на підступах до столиці, решта військ боролася з ворогом на власних, не менш важливих позиціях. |
| Відступ крутянців – прояв безнадійного героїзму. | Відступ крутянців не був безнадійним і безрезультатним: відходячи, вони зруйнували та пошкодили частину залізничного полотна. Так затримали наступ більшовиків, яким довелося витратити час на ремонт колії. Отже, бронепотяги більшовиків – на той час головна зброя – перетворювалися на тягар. |
| Традиційна версія переважно не враховує контексту, в якому діяли крутянці. | Під час Крутянського бою в самому Києві тривали запеклі сутички. Диверсією на залізничній колії крутянці затримали більшовицькі війська на кілька днів – до Києва більшовики змогли підійти 4 лютого 1918 року. За цей час із Києва були евакуйовані центральні органи влади, документи, цінності, відбувся організований відступ військ – тобто було зроблено все можливе, щоб швидко повернути втрачені позиції. Сам відступ не був надто глибоким – штаб військ УНР розташувався в селі Гнатівці під Києвом. Найголовніше – ця затримка дала можливість завершити переговори з кайзерівською Німеччиною про підписання мирного договору, що означало міжнародне визнання Української держави й автоматично вказувало, що більшовики є окупантами території суверенної держави. |
Корисні посилання
Тематичні матеріали Українського інституту національної пам'яті
- Методичні рекомендації до 100-річчя Української революції 1917–1921 років:
https://bit.ly/3QPwKLo - Перші кіборги. До річниці бою під Крутами. Інформаційні матеріали:
https://bit.ly/3Hd1fGX - Настільна гра «Українська революція 1917–1921»:
https://bit.ly/2Vmy6Tx - Інфографіка «Крути – бій за майбутнє»:
https://bit.ly/3HfYbuz - Схема бою під Крутами, що подавалася в праці Аверкія Гончаренка:
https://bit.ly/3iTgyw7 - Про Крути з першоджерел
https://old.uinp.gov.ua/news/pro-kruti-z-pershodzherel-0 - Соціальна реклама до Дня пам'яті Героїв Крут
https://mega.nz/folder/spARxCjJ#oCcwlYhXcrqvRCnCPYD5EQ
Корисні Інтернет-посилання:
- В’ятрович Володимир. «Крути – бій за майбутнє»:
http://blogs.pravda.com.ua/authors/viatrovych/56ab02d9b630d/ - «Завдяки Крутам УНР визнали державою»: інтерв’ю з професором Володимиром Сергійчуком:
http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/01/29/110360/ - Михайло Ковальчук. «Бій під Крутами: відомі й невідомі сторінки»:
http://www.istpravda.com.ua/research/2014/01/29/141189/ - Ярослав Тинченко. «Життя після Крут. Як склалася доля учасників січневого бою»:
http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/01/28/19369/ - Андрій Любарець. «Бій під Крутами у історичній пам’яті»:
http://www.istpravda.com.ua/research/2012/01/29/70470/ - Аверкій Гончаренко. Бій під Крутами (спогади учасника):
http://kruty.org.ua/spogady/64-q-q- - Михайло Михайлик. День 29 січня 1918 року (спогади учасника):
http://kruty.org.ua/spogady/62-q-29-1918q- - Борис Монкевич. Бій під Крутами (спогади учасника):
http://kruty.org.ua/spogady/60-2008-10-04-20-48-42 - Ігор Лоський. Крути (спогади учасника):
http://kruty.org.ua/spogady/59--qq - Файзулін Ярослав. «Бій під Крутами: як відрізнити історичну правду від міфу» :
http://tyzhden.ua/History/40792 - Інтерв’ю з Ярославом Файзуліним. «Що спільного між героями Крут та «кіборгами» Донецького аеропорту?»:
https://bit.ly/3XqPqDK
